День рідної мови – не про правила. І навіть не зовсім про підручники. Це про звучання. Про слова, які впізнаєш із першого складу. Про “мамо”, “сонце”, “ходімо”, сказані так, як казали вдома. Саме тому вірші до Дня рідної мови для дітей мають бути живими. Не надто правильними. Теплими. Дошкільнята слухають риму серцем. Молодші школярі – вже трохи розумом, але серце все одно перемагає. Тож добрі, прості, сучасні вірші працюють краще за будь-яке пояснення.
Вірші до Дня рідної мови для дошкільнят
Для малечі важлива ритміка, повтори, образи. Короткі рядки, які легко запам’ятати і так само легко розповісти перед групою, трохи хвилюючись.
Буква до букви -
І виникло слово.
Слово до слова -
Звучить рідна мова.
Соловей мовчить на дубі
У годину вечорову -
Зачудовано і любо
Слуха нашу рідну мову.
І коли б він став шукати
Слів до пісні чарівної,
То набрав би їх багато
З мови нашої живої.
Ой, яка чудова,
Світла і багата
Українська мова,
Мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.
Мати, мова, Батьківщина - От і вся моя родина. Батьківщина, мати, мова - Три цілющих, вічних слова. Батьківщина, мова, мати - Нас повік не роз'єднати.
Золоте курчатко
В золотій торбинці
Принесло сьогодні
Літери дитинці.
А дитина з літер
Збудувала слово.
І звучить, як пісня,
Українська мова.
Вірші до Дня рідної мови для початкових класів
Діти 1-4 класів уже хочуть сенсу. Але без моралей. Їм важливо, щоб було щиро і трохи красиво. Щоб слова залишали після себе настрій.
Радійте мові діти -
Це найбільший скарб у світі.
Радійте їй, її плекайте,
Любіть, шануйте і вивчайте!
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава щовкова...
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова.
Що у нас за свято
зі самого ранку?
Одягає радо
кожен вишиванку.
Відчинились скрині
по всій Україні -
чи є краща мода,
як вкраїнський одяг?
Як не любить ту мову нашу?
Мені вона найкраща в світі,
Гарніша, ніж весняні квіти...
І, як найпершої любови,
Не заміню тієї мови!
її ніколи не віддам
В поталу недругам. Не дам
Над нею кпити і сміятись,
Щоб легкодухим не страхатись,
Скажу за тебе гнівне слово,
Моя ти рідна, горда мово!
Разом із щастям і журбою
Зеленим листом шелестить,
У небі яснім над водою
Нам рідна мова мерехтить.
Це символ мудрості твоєї,
Моя Вкраїно. Він горить!
Тож мови рідної своєї
Не відцураймось ні на мить!
А Вкраїни ж мова -
мов те сонце дзвінкотюче,
мов те золото блискуче,
вся і давність і обнова -
українська мова.
Розцвітай же, слово,
і в родині, і у школі,
й на заводі, і у полі
пречудесно, пречудово -
розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина
червоніє, достигає,
всьому світу заявляє:
Я - країна Україна -
на горі калина!
Чи в радості, а чи в журбі,
Ти поклонишся знову й знову
Тому, хто виплекав в тобі
Оцю співучу рідну мову.
Народ цю мову прикрашав,
Беріг від роду і до роду.
І в ній відбилася душа
Мого великого народу.
Буду я навчатись мови золотої...
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю
дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене
Україна-мати...
Мені казав один ханжа,
Що наша мова геть відстала,
Що краще йшла б мені чужа,
Немов до хліба - кусень сала,
Що весь мій поетичний план
Спинитись може напівході,
Що я - останній з могікан,
Що наша мова вже не в моді.
Гей, проповіднику! Стривай!
Твої слова - старенька ряса.
Я не піду в твій тихий рай,
Я - син Великого Тараса.
Як Прометей не вмер від ран,
Не вмре і мова - гарна зроду.
Я не останній з могікан,
Я - син великого народу!
Вірші про мову до Дня рідної мови
Такі вірші підходять і для класних годин, і для шкільних свят. Їх можна читати вголос. Можна просто слухати. Іноді цього достатньо.
У кожній літері - код мудрості віків!
Не просто "гарна", "мелодійна", а й могутня!
Ти - найкоштовніше зі спадку прабатьків,
Осяяне тобою і минуле, і майбутнє.
Моя ти рідна мова, світанкова,
Тебе не втратили - це перемоги знак!
І повертаються назад до твого слова
Щоб бути вільними, то най же буде так!
Наша мова волошкова, солов'їна, гомінка,
Мова пише на долоні - долі лінія тривка,
Наша мова як любисток, мліє в пахощах садів,
Рідна мова ще в колисці пестила нас уві сні.
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
В моїм серці живе колискова,
Перша стежечка, перший мій крок.
Українською - з першого слова,
Українською - перший урок.
В ріднім слові прадідова сила
І гаряча прабабина кров.
В нім душа моя, в нім мої крила,
Моя віра і світла любов.
Барвінково, волошково
В небі світиться зоря.
Починаймо рідне слово
Зі сторінки "Кобзаря".
Рідне слово любить ненька
І співає: "Люлі-лю".
Так любив його Шевченко,
Так і я його люблю.
Сію дитині
В серденьку ласку.
Сійся-родися,
Ніжне "будь ласка",
Вдячне "спасибі",
"Вибач" тремтливе, -
Слово у серці -
Як зернятко в ниві.
"Доброго ранку!",
"Світлої днини!" -
Щедро даруй ти
Людям дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
Вірші до Дня рідної мови та писемності трохи більше усвідомлення. Але все одно без зайвої складності. Мова і писемність – як друзі. Одне без одного не дуже.
Короткі вірші про рідну мову для декламації
Раз казала мені мати:
"Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг".
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде...
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Рідна мова, рідна мова!
Що в світі дивніше?
Рідне слово, рідне слово!
Що нам наймиліше?
Мова - краса спілкування,
Мова - як сонце ясне,
Мова - то предків надбання,
Мова - багатство моє.
Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза - джерельно-чиста.
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Сучасні вірші до Дня рідної мови – не обов’язково довгі рядки. Це про відчуття. Про мову як щось дуже своє. Нехай діти читають ці вірші не тому, що “треба”. А тому, що в них щось відгукнулося. Навіть якщо зовсім тихо.
