Іноді звичайне прощання викликає більше запитань, ніж складні терміни. “До побачення” – два слова чи одне? Чому ми пишемо саме так? І чи існує взагалі форма “допобачення”? Розберімося в цьому питанні.
“До побачення” чи “допобачення”?
Правильний варіант – до побачення, окремо. Саме так це слово подано в чинному правописі української мови, зокрема в Український правопис. Форма "допобачення" є помилковою. Вона не відповідає нормам української мови, хоча в усному мовленні іноді можна почути щось подібне – швидке, майже нерозбірливе. Але вимова – це одне, а написання – інше.
Чому “до побачення” пишемо окремо?
Тут усе доволі логічно. Маємо прийменник “до” і іменник “побачення” у родовому відмінку. Прийменники в українській мові з іменниками пишуться окремо. Завжди. Слово “побачення” походить від дієслова “побачити” й означає сам факт зустрічі або можливість знову когось побачити. Тобто буквально “до побачення” – це “до моменту, коли ми знову побачимось”. І крапка.
Іноді питають: а коли “до побачення” пишемо разом? Відповідь коротка – ніколи. Такої норми не існує. Якщо бачите написання “допобачення” в офіційному тексті, це помилка. Можливо, друкарська. Можливо, автор поспішав. Але помилка.
Як пишемо слово “допобачення”?
Такого слова в літературній мові немає. Є лише розмовна вимова, коли фраза зливається в одне довге “допобачення”. Ми ковтаємо паузи, стискаємо звуки. У щоденному спілкуванні це нормально. На письмі – ні. І, чесно кажучи, в ділових листах чи офіційних документах таке написання виглядатиме дивно. Навіть трохи недбало.
Речення зі словом “до побачення”
Щоб краще відчути слово в контексті, ось кілька прикладів:
- Вона тихо сказала: “До побачення”, – і зачинила двері.
- До побачення, друзі, ще зустрінемось у цьому місті.
- Учитель усміхнувся й додав на прощання коротке “до побачення”.
- Він махнув рукою й кинув через плече: “Та до побачення!”
- Я не люблю сухих прощань, але цього разу обмежився звичайним “до побачення”.
Бачите, слово легко вбудовується в речення – і в офіційне, і в емоційне, навіть трохи сердите.
Синоніми до слова “до побачення”
Українська мова щедра на варіанти прощання. Залежно від ситуації можна сказати:
- Бувай.
- Прощавай.
- До зустрічі.
- Па-па.
- На все добре.
- Щасливо.
- До скорого.
Кожен варіант має свій настрій. “Прощавай” звучить серйозно, навіть драматично. “Па-па” – легко й по-дитячому. А “до побачення” – універсальне. Нейтральне. Підходить і для офіційного листа, і для розмови з колегою, і для спокійного прощання без зайвих емоцій.
До побачення: разом чи окремо
Пишемо окремо. Завжди. Це поєднання прийменника та іменника. Форма “допобачення” – орфографічна помилка. Іноді дрібниці вирішують усе. Одне зайве злиття – і текст уже виглядає неакуратно. Тому, якщо сумніваєтесь, згадайте просте правило: прийменник + іменник = окремо. До побачення – і до нових зустрічей з українською мовою.
